Будівництво ядерного сховища: Зима не на заваді

Джерело: УКРІНФОРМ

Автор: Наталія Дегтяренко. Зона відчуження Чорнобильської АЕС-Київ.

Фото - Максим Ляшенко

Що відбувається на будівельному майданчику Центрального сховища для відпрацьованого ядерного палива у зоні відчуження ЧАЕС

Два місяці минуло від офіційного старту будівництва Центрального сховища для відпрацьованого ядерного палива у зоні відчуження Чорнобильскої АЕС. Сховища, як переконують його проектувальники - найсучаснішого й найбезпечнішого у світі. Що зараз відбувається на будівельному майданчику, які роботи за цей час уже виконано? Ми вирішили побачити це на власні очі.ПРО КОРИСТЬ ХОЛОДУЗона відчуження зустріла нас 12-градусним морозом. Однак попри це на будівельному майданчику гаряче й досить гамірно. Земля в прямому смислі дрижить під ногами. Нам пояснили: триває активна фаза робіт із залученням важкої техніки. 

- Зараз тривають роботи з вертикального планування майданчика до проектної позначки +138.8, з пошаровим ущільненням ґрунт, - пояснює генеральний директор компанії Генпідрядника будівельних робіт «Укрбудмонтаж» Микола Єманов. - Це чималий обсяг. Треба перемістити близько 138 тисяч кубометрів ґрунту. Техніка знімає його в північній частині будмайданчика та переміщує на південну, відповідно до проектних робочих креслень.

- Яка мета цих операцій? - Питаємо генерального директора

- Роботи пов'язані із необхідністю вирівняти рельєф місцевості (майданчик під будівництво), - каже він. - Після обов’язкового зачищення та вивезення умовно забрудненого родючого шару ґрунту, на окремих ділянках перепад висоти сягнув 2,9 метра, і ми маємо вирівняти будмайданчик та вийти на загальну позначку 138,8 м. Плануємо завершити ці роботи в березні.

- А відчуття, ніби земля під ногами тремтить – звідки воно? Чи це просто здається?

- Не здається. Земля дрижить тому, що працює важка трамбувальна техніка, нею паралельно з іншими роботами пошарово ущільнюють ґрунт. Якісне виконання цих робіт контролює служба технагляду Замовника та спец-лабораторія, яка відбирає зразки ґрунту для проведення аналізу на відповідність необхідній щільності.

- Мороз та сніг не заважають роботам?-  запитали ми та отримали доволі несподівану відповідь:

- Якби такі мінуси протрималися протягом усієї зими, ми б були тільки раді! Наприкінці минулого року вже пережили снігопад і, як бачите, впорались.

Виявляється, мінусові температури, навпаки, допомагають, оскільки будівельний майданчик - це суцільна суміш піску та глини. І, коли тепло важка техніка грузне в такому ґрунті та працює повільніше. За мінусових температур грунт ущільнюється інтенсивніше, а отже й якісніше.

А ще ми переконалися, що зачищення території від забрудненого шару ґрунту має сенс. Нині на будівельному майданчику рівень радіації коливається в межах 0,11-0,13 мкЗв-год (санітарна норма - 0,30 мкЗв-год; при цьому в Києві середньодобові показники коливаються в межах від 0,09 до 0,22 мкЗв-год).

Отже технологічному процесу морозець тільки в поміч. А як людям?

- Ви не мерзнете? Холоднеча така…- намагаюся зав`язати розмову з чоловіком, що проходив повз нас.

- Холодно тому, хто без діла стоїть. А ми працюємо - нам не холодно! - Жартівливим тоном відповідає той.

Жартівником виявився майстер будівельної ділянки Віталій Бей. Поспілкувавшись, до певної міри зрозуміла, чому він не мерзне. Батьки пана Віталія родом з України, а сам він народився в м. Тольятті (РФ) (батько був військовим і свого часу багато помандрував по СРСР), й звісно, що його морозом у 12 градусів не злякаєш. Нині він з родиною мешкає в рідному місті батька - в Чернігові. Будівельником працює вже понад 30 років, а безпосередньо в зоні відчуження - третій рік. Питаю, що спонукало його влаштуватися на роботу в зону відчуження.

- Був час, коли мені стало дуже цікаво, що ж насправді відбувається в місцевості, яка зазнала такого катастрофічного впливу, - відповів Віталій. - Я прочитав чимало наукових статей на цю тему, переглядав документальні фільми. Потім трапилась нагода - запросили сюди працювати. Я погодився й досі не шкодую про це. Так, в цій роботі є свої нюанси: 15 днів я на вахті, а 15 днів - вдома з родиною. Звісно, що й жінка й діти сумують, коли мене нема. Спочатку взагалі було важко та незвично, але рідні ставляться з розумінням, чекають на мене. Діти знають, що тато працює, щоб заробити грошей для родини і цінують це. Та й рівень заробітної платні в порівнянні з Черніговом значно вищий. Тож, як бачите, як і в будь-якій роботі є свої плюси та мінуси.

- А радіація не лякає? Адже місцевих жителів (Іванківського та Поліського районів) роками налаштовують  проти зони відчуження та всього, що пов’язано із новим будівництвом в зоні…

- Радіації не боюся. Ви напевно знаєте, що всі працівники зони відчуження мають обов'язково проходити медичну комісію. За ті три роки, що я працюю в зоні, на моєму здоров'ї це ніяк не позначилося. А люди, скоріш за все, бояться, бо ще живий страх того, що сталося у 1986 році. А ще, на мій погляд, дається взнаки відсутність правдивої інформації чи небажання її сприйняти.

НУЛЬОВИЙ ЦИКЛ

Нині на будмайданчику працює близько 45 осіб. У подальшому до виконання робіт будуть залучені понад 250 людей. Працюють традиційно, вахтовим методом - 15 днів на роботі, 15 днів дома. Нині ведуться роботи з облаштування тимчасового містечка для будівельно-монтажних субпідрядних організацій: ЮТЕМ-Інжиніринг, «УкрЕнергоМонтаж», Укртрансбуд.

Контракт великий, обсяг робіт теж чималий, а терміни виконання стислі. Відповідно до календарного плану, у 2018 році мають закінчити прокладання всіх внутрішніх мереж і комунікацій, так званий «нульовий цикл» - котловани, будівлі та споруди ЦСВЯП, та перейти до будівництва «вище нуля» - прокладання мереж, забезпечення фіззахисту території, спорудження маслозбірників, внутрішніх мереж, спорудження майданчика для зберігання контейнерів та вузла перевантаження... Роботи на «нульовому циклі» планується завершити у першій половині 2018 року, а будівництво «вище нуля» розпочнеться в другій половині поточного року.

Те, що ми побачили, свідчить: відставання від графіку немає. Уже залиті фундаменти під тимчасові склади – «холодний» (для металевих запчастин і конструкцій) і «теплий» (для устаткування та обладнання). Виконується монтаж тимчасового огородження об'єкта, облаштовується майданчик для бетонного заводу, який обслуговуватиме потреби будівництва.

Готові фундаменти під два тимчасові контрольно-пропускні пункти та під комплектну трансформаторну підстанцію - для організації тимчасового електропостачання. Обладнано пристрій септиків для господарсько-побутової каналізації. Прокладаються тимчасовий господарський питний та технічний водоводи. Почалося з прокладання дренажної канави, облаштовуються тимчасові під’їзні шляхи.

СВІТЛО І БЮРОКРАТИ

Втім українські реалії дають про себе знати: бюрократична тяганина навіть стратегічне будівництво не оминає. Звернула, наприклад,  увагу на те, що на будмайданчику бракує освітлення для роботи в темний час доби. Цікавлюсь: в чому причина? Генеральний директор «Укрбудмонтажу» розводить руками - попри те, що фундамент для комплектної трансформаторної підстанції готовий і є проект, і щогли освітлення, і проектом передбачене підключення об`єкту до мережі, але Київобленерго його ніяк не узгодить.

- На жаль «розкрутка» бюрократичної машини потребує багато часу, - пояснює Микола Єманов. - Навіть попри те, що цей об'єкт має стратегічне значення для країни, і незважаючи на чітко визначені строки українські чиновники залишаються вкрай важкими на підйом. У мене іноді навіть складається враження, що чиновники з Київобленерго чекають, коли до них за узгодженням проекту особисто прийде президент НАЕК «Енергоатом» і проситиме допомогти... Звісно, що зараз в умовах зими та мінусових температур ми забезпечили робочий персонал теплом і електрикою. Ми встановили дизель-генератори і людям є де зігрітися в теплі і зі світлом, але цю проблему необхідно вирішувати.
ТАМ, ДЕ ПРОЛЯЖЕ ЗАЛІЗНИЦЯ
...Залишаємо будмайданчик ЦСВЯП і прямуємо до іншої точки, також тісно пов’язаної із спорудженням сховища –  будівельного містечка бригади, яка займається прокладанням залізниці до Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива.
- Моя бригада – це 10 чоловік. Роботи виконуються за графіком - вже змонтовано понад 1800 метрів дороги з 5800 метрів проектної,- пояснює, зустрівши нас представник підрядника, майстер ділянки Віктор Пойчук. Він розповів, що будівництво залізничних колій до ЦСВЯП виконує фірма-підрядник «УкрЕнергоМонтаж», яка уклала прямий договір з НАЕК «Енергоатом».
- За моєю інформацією, - каже пан Пойчук, - роботи маємо завершити в квітні 2018 року. Але нині, на шляху прокладання полотна виникла невелика природна перешкода, і, цілком можливо, що терміни виконання будуть перенесені.
- Якого характеру ця перешкода?
- Заболочена ділянка. І все б нічого, але через велику кількість опадів, які випали в листопаді-грудні минулого року, територія виявилася затопленою. Рівень води на ділянці піднявся до позначки близько 1,7 метра. Зараз Замовник приймає технічне рішення - що з цим робити.
Слово за слово – розговорилися. І з’ясувалося, що Віктор Пойчук родом з Хмельниччини. Не могла не поцікавитися: як доля привела його у зону відчуження.
- Друзі запропонували роботу, я й погодився, - відповів він. - А радіації не боюся, бо живу в зоні спостереження Хмельницької АЕС.
Поки ми прямували, спілкуючись, до території будмістечка, до нас вибігли зустрічати пильні охоронці – по-зимовому вгодовані собаки Найда та Книш. Ще місяць тому собак було троє, розповів Віктор, але одну з’їли вовки. Цього року, зауважив він, вовки надто активні - крадуть собак по всій зоні відчуження. А восени їх бригада двічі стрічалася з ведмедем – один раз клишоногий перетинав шлях, коли вони зранку їхали на вахту, а іншого зустріли вже на новій ділянці.
А ось і підтвердження слів нашого супроводжувача: зупинившись для фотографування за 5 км від будмістечка, ми побачили на снігу свіжі вовчі сліди. Після цього вирішили один від одного не відходити.
Зрештою ми переконалися: будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива нарощує темпи. Обіцяємо, що триматимемо руку на його пульсі і далі. А на завершення – кілька фотозамальовок із зони.
Славнозвісний Рудий Ліс та «Факел» - символ станції ЧАЕС, в радіусі 20 метрів біля якого навіть через 30 років показники на дозиметрі просто зашкалюють.
Міст через Прип’ять. У 1989 р. його спорудили спеціально для тодішнього керманича СРСР Михайла Горбачова. Того року він вперше з моменту аварії на Чорнобильській АЕС ризикнув відвідати зону катастрофи разом із дружиною.
Велична Прип’ять, вкрита шугою, готується до зимового льодоставу. Води багато й течія сильна, а крижини наповзаючи одна на одну скреготять так, що стає моторошно. Луна розноситься в морозному повітрі на декілька кілометрів.
Технічна пристань із залишками понівечених іржавих кораблів.
Свято-Іллінська церква - єдиний діючий храм в Чорнобильській зоні відчуження. Вперше храм згадується в літописах ХVI століття. З того часу церква руйнувалась і відновлювалась, зачинялася і знову відкривала двері для парафіян. В цьому храмі зберігається найкрасивіша, на мій погляд, ікона Миколи Чудотворця (ХVІІІ ст.). Вона вважається чудотворною і з нею пов’язана неймовірна кількість легенд та історичних фактів.
«Недекомунізований» Ленін на центральній площі Чорнобиля...
Покинуті та понівечені хати, що занепадають без людей…
Незмінне КПП «Дитятки». Щоправда цього разу тут була запаркована неймовірна техніка. Ми так і не з’ясували, чи це інженерна машина розгородження типу ІМР-3М чи ІМР-2М (Уралвагонзавод, на базі танку Т-72). Техніка дійсно цікава, може бути обладнана герметичним люком та мати захист на випадок радіоактивного забруднення території, а у військовому комплектуванні може мати кулемет та навіть ставити димові завіси.
Джерело: https://www.ukrinform.ua/rubric-economy/2387329-budivnictvo-adernogo-shovisa-zima-ne-na-zavadi.html

Читай також

Архів