Чи врятує ядерна енергетика Європу

Джерело: Kosatka.Media, 01.02.2022

Автор: Тетяна Гузенко

Рішення європейських країн відмовитися від атомної енергетики, яке було прийнято після катастрофи на Фукусімі у 2011 році, через 10 років видається невчасним. Енергетична криза, що охопила Європу, показала слабкі місця ЄС: залежність від постачання газу та дефіцит дешевої електроенергії. А екологічні суперечки навколо АЕС не дають інвесторам упевненості в тому, що вкладення у сектор себе виправдають. Таких висновків дійшли журналісти Bloomberg.

«Я не думаю, що Європа коли-небудь досягне консенсусу щодо експлуатації існуючих ядерних активів, не кажучи вже про будівництво нових», – сказав директор з досліджень у галузі енергетики та ВДЕ у Wood Mackenzie Пітер Осбалдстоун.

Незважаючи на енергетичну кризу, європейські країни не мають єдиної думки, чи варто робити ставку на АЕС.

Франція

Франція виробляє близько двох третин своєї електроенергії на АЕС і є найбільшим її експортером у Європі – зокрема в антиядерну Німеччину та Австрію.

Французький EDF, оператор атомних електростанцій, закликає уряд до будівництва шести нових реакторів вартістю близько 50 млрд. євро.

Але навіть Франція стикається з невдачами. Розробка нових проектів після багатьох років технічних проблем на АЕС Flamanville була припинена. Станцію планують завершити у 2022 році.

Великобританія

Уряд підтримує закриття АЕС та розвиток сектору ВДЕ.

До 2024 року п'ять із восьми британських атомних станцій буде закрито. АЕС Hinkley Point C закриють у 2026 році, долю ще однієї станції вирішать до 2024 року.

Нідерланди та Польща

Нідерланди бажають збільшити свої ядерні потужності. Польща також прагне приєднатися до «ядерного клубу».

Фінляндія

Фінляндія наприкінці цього місяця запускає свою першу нову атомну електростанцію за чотири десятиліття.

Бельгія та Іспанія

Бельгія та Іспанія наслідують приклад Німеччини, закриваючи свої АЕС.

Австрія та Німеччина – лідери антиядерного руху

Австрія погрожувала подати до суду на Європейську комісію через спроби оголосити атомну енергію «зеленою». Країна відмовилася від ядерної енергетики ще 1978 року. При цьому вона імпортує атомну енергію із Франції.

Німеччина також купує електроенергію у Франції. За останні два роки країна не досягла кліматичних цілей. За виведення ядерних блоків з експлуатації вона піддалася критиці з боку екологів та кліматологів.

При цьому частка ВДЕ в енергоструктурі Німеччини у 2021 році становила 42%. Це на 4% менше, ніж рік тому. Щоб довести показник до 80%, новому уряду доведеться вводити близько 3 ГВт «зелених» потужностей (що дорівнює трьом ядерним реакторам) щороку цього десятиліття.

За словами аналітика-ядерника з Фонду Карнегі Марка Хіббса, відмовитися від кліматичних зобов'язань Німеччини непросто: «Це стратегічні рішення, які були ухвалені давно».

За та проти

Суперечки щодо стійкості ядерної енергетики не вщухають. Прихильники АЕС вважають, що це ключ до нульових викидів вуглецю. Їхні супротивники наполягають на тому, що атомна енергія не повинна бути включена в «зелену» таксономію.

Грудневе опитування YouGov Plc показало, що данці, німці та італійці набагато скептичніше ставляться до атомної енергії, ніж французи, британці чи іспанці.

Проблеми з постачанням газу підняли ціни на енергоносії до рекордних рівнів, інфляція також різко зросла. Це змусило Європу замислитися над зниженням залежності від газу. За словами комісара ЄС з питань внутрішнього ринку Тьєррі Бретона, Європі потрібно інвестувати 500 млрд євро (568 млрд доларів) в атомну енергетику протягом наступних 30 років, щоб задовольнити зростаючий попит на електроенергію та досягти кліматичних цілей.

Проте на будівництво АЕС витрачаються десятиліття. Наприклад, новий блок Olkiluoto-3 на фінській АЕС вводиться в експлуатацію у 2022 році після 12 років затримок та з перевитратами в мільярди євро.

«Атомна енергетика – це довгострокова інвестиція, а інвесторам потрібні гарантії, що їх вкладення окупляться», – сказала дослідниця Еліна Брутчин з Міжнародного інституту прикладного системного аналізу.

Одним з варіантів вирішення проблеми можуть стати малі модульні реактори (ММР). Вони будуються швидше та коштують дешевше. На сьогодні першопрохідником є США. ММР також розробляє Великобританія та Франція. Однак і вони зіткнулися із труднощами. Незважаючи на те, що конструкції ММР існують уже кілька десятиліть, вони стикаються з тими ж складними економічними показниками та обмеженнями безпеки, що й «великі» АЕС.

Експерти Bloomberg вважають, що головний супротивник енергетики – час.

«Будь-які інвестиційні рішення, ухвалені сьогодні, не дадуть результатів до 2030-х років. І ядерна енергетика не є відповіддю на поточну енергетичну кризу», – підсумував Пітер Осбалдстоун.

АСОЦІАЦІЯ «УКРАЇНСЬКИЙ ЯДЕРНИЙ ФОРУМ»