У роботі круглого столу взяли участь приставники професійных об’єднань, підприємств, що входять до Асоціації УЯФ, незалежні експерти, журналісти.

Відкриваючи захід генеральний директор Асоціації «Український ядерний форум» Микола Кухарчук відзначив, що у проекті енергетичної фактично не згадується головна діюча особа енергетичної галузі, а саме споживач електричної енергії. Він закликав авторів документу більше уваги приділити інтересам українського споживача від якого здебільшого і залежить, якою буде вітчизняна енергетика у майбутньому.

Виступаючи з презентацією, директор з інституційного розвитку Асоціації Олексій Ананенко звернув увагу учасників круглого столу на те, що базовий державний документ, яким і є енергостратегія, не може містити компліментарних висновків стосовно одного виду генерації, і забувати про аналогічні переваги інших видів.

«Коли в країні готується стратегічний базовий документ і в ньому йде мова про використання різних технологій в інтересах держави, ставлення до цих технологій має бути нейтральним. Тобто не може бути певних компліментарних згадок про одну технологію з одночасним замовчуванням аналогічних переваг в іншій технології. Тому, якщо в енергостратегії написано, що відновлювальні джерела електроенергії мають потенціал для вирішення проблеми кліматичних змін, то рівно те ж саме має бути написано і про атомну генерацію, яка також позбавлена викидів парникових газів і є на 100 відсотків екологічно чистою генерацією», - зазначив О.Ананенко.

 

Він також переконаний, що у стратегії відсутні чіткі відповіді на питання: яким чином буде фінансуватись будівництво нових енергоблоків АЕС. «Треба зважати на той факт, що прихід приватного інвестора в умовах політичної та економічної турбулентності є маловірогідним. Щодо технічних питань, то значна їхня частина потребує додаткового вивчення та аналізу. Зокрема, усі ми розуміємо, що продовження експлуатації енергоблоків АЕС на термін вище 50 років навряд чи можливе, відтак в енергостратегії має бути більш детально опрацьована тема будівництва нових енергоблоків з використанням перспективних технологій», - підкреслює експерт.

На його думку, було б доцільним усі питання, пов’язані із будівництвом нових блоків АЕС, винести за рамки Енергетичної стратегії та включити до державної цільової програми розвитку ядерної енергетики. «Якщо ми таку програму розробимо та приймемо до 2019 року, то ми встигнемо побудувати нові ядерні енергоблоки на заміну тим, які будуть виводитись з експлуатації», - зазначив О.Ананенко.

У своїй презентації він торкнувся  такого питання, як енергетична бідність. Представник УЯФ нагадав, що електроенергія у сучасному суспільстві є соціальним продуктом, який потрібен всім. «Тому природньо, що усі країни докладають зусиль, щоб не допустити поширення енергетичної бідності серед населення та здорожчання продукції власного виробника, у вартості якої завжди присутня енергетична складова. Ці питання зараз як ніколи є актуальними для України. Вартість електроенергії на оптовому ринку України вже перевищує аналогічні показники європейських країн. Тарифи для населення стали не тільки резонансною темою для загальносуспільного обговорення, вони вже набули політичного виміру і розглядаються у суспільстві як елемент енергетичної політики держави», - сказав О.Ананенко.

Підсумовуючи, він наголосив, що атомна енергетика виробляє безпечну та дешеву електроенергію. «Без сумніву можна стверджувати, що чим більше дешевої атомної енергії попаде на ринок, тим краще буде для кожного окремого споживача та вітчизняної економіки в цілому», - додав експерт.

Директор з інформаційної підтримки та взаємодії зі ЗМІ та громадськістю Асоціації «УЯФ» Ольга Кошарна підкреслила, що навіть при наявному міксі генерацій на оптовому ринку електроенергії України, саме завдяки атомній енергетиці Україна займає досить не погане місце за рівнем викидів СО 2.

На думку президент Енергетичної асоціації України Василя Котко атомна енергетика є для України реальним шляхом до декарбонізації електроенергетики. Він також переконаний, що основним джерелом енергоресурсів в Україні має бути підвищення енергоефективності. «Треба відповісти на запитання: які генерації можуть розширитись, а які навпаки ужатися», - додав В.Котко.

У свою чергу директор ВП «Науково-технічний центр» НАЕК «Енергоатом» Микола Власенкотакож відзначив важливість питання будівництва нових блоків АЕС. «Всім нам відомо, що енергоблоки № 1 і № 2 Южно-Української АЕС будуть працювати лише 50 років, тобто 30 років плюс 20 років після продовження експлуатації, щодо інших діючих енергоблоків українських АЕС, то їхній термін експлуатації може сягати до 60 років. Якщо брати світовий досвід, то термін експлуатації може становити і 80 років, зокрема про це свідчать дослідження та обгрунтування виконані в США. Саме тому ми і кажемо про необхідність прийняття до 2020 року цільової програми розвитку ядерної енергетики, бо якщо ми будемо затягувати із вирішенням цього питання, ми просто не встигнемо добудувати нові блоки для заміщення тих, які будуть виводитись з експлуатації», - вважає представник Енергоатома.

 

Академік Академії інженерних наук України, в минулому багаторічний генеральний директор Рівненської АЕС Володимир Коровкін також  наголосив на критичній необхідності вже сьогодні мати в Україні обраний та затверджений тип реактора для заміни енергоблоків № 1 та № 2 Рівненської АЕС та Южно-Української АЕС. «І я хочу зазначити, що більше 60 років нам ніхто не дозволить експлуатувати діючі енергоблоки. Вже проведено комплексні дослідження корпусної сталі радянських реакторів і встановлено, що кінцевий термін їхньої експлуатації складає 60 років. І на цьому тлі викликає занепокоєння відсутність в енергостратегії розділу присвяченого саме будівництву нових енергоблоків, немає там і бачення розвитку української урановидобувної галузі, адже ми розуміємо, що український уран не може конкурувати з, наприклад, з казахським і потребує державної підтримки», - підкреслив В.Коровкін.

Відповідаючи на критику, яка лунала на адресу енергостратегії, один з її розробників -  директор енергетичних програм Центру ім.Розумкова Володимир Омельченко зазначив: «Стратегія передбачає розвиток вітчизняної енергетики за ядерно-газовим сценарієм плюс відновлювальні джерела електроенергії. Насправді частка атомної генерації в енергостратегії визначена, але не в основному тексті, а у додатках і вона залишатиметься стабільної, тобто не меншою ніж зараз. Нажаль, група розробників тексту стратегії відчувала на собі тиск з боку певних груп впливу, які намагались довести необхідність збільшення частки вугільної енергогенерації та відповідне зменшення атомної. Але нам вдалося відстояти бачення такого енергобалансу, в якому роль атомної енергетики буде збережено на поточному рівні», - повідомив він.

Тим не менш, у ході дискусії представники Енергоатома наголосили на необхідності більш чіткого визначення питання частки атомної генерації. На їхню думку в основному тексті енергостратегії мають з’явитись прогнозні показники встановленої потужності вітчизняних атомних станцій.  

Перший заступник Голови Ради Спілки Всеукраїнської енергетичної асамблеї Юрій Саква закливав експертне співтовариство ставити перед українською енергетикою амбітні та агресивні цілі.

«Коли ми розробляємо стратегію, важливо пам’ятати, що ми зараз живемо в буремні роки, де дуже багато невизначеностей, і нам необхідно отримати такий інструмент для НКРЕКП, для Уряду, який би дозволив задати напрямок руху та пріоритетні цілі. Стратегія повинна встановлювати правила, умови, стимули та обмеження. Наразі ми можемо дуже серйозно помилитися в наших прогнозах щодо розвитку енергетики, але ми маємо точно знати, хто має виконувати цю стратегію, тому що зараз конкретного відповідального за її виконання немає. Нам треба створити механізм імплементації стратегії та її подальшого уточнення та коригування у разі виникнення такої необхідності. Має бути безперервний та узгоджений процес, в іншому випадку ми створимо золоті енергомережі, а передавати по них через кілька років буде нема чого. НКРЕ має бачити стимули для виконання стратегії.

Наша енергостратегія має бути агресивною, адже наздогнати розвинені європейські країни за енергоефективністю ми вже не можемо – ми маємо їх перегнати. Це парадоксальне твердження, але ми живемо в такий час коли необхідно максимально активізувати нашу мозкову діяльність.

Зокрема, нам необхідно передбачити агресивну стратегію щодо експорту електроенергії. Вже сьогодні ми маємо ідентифіковані виклики у різних енергетичних галузях. Так ми маємо чітко ідентифіковану загрозу отримати після 2025 року дефіцит електричної енергії. Для того щоб цьому запобігти необхідно приймати чіткі рішення щодо введення нових потужностей, зокрема двох енергоблоків на Хмельницькій АЕС, але якщо ми будемо розраховувати на кошти споживача нічого не буде. Необхідно залучати кошти, навіть якщо немає гарантії окупності того чи іншого проекту, адже неокупність в нашому випадку не має значення – має значення цивілізаційна складова електричної енергії. Треба розуміти, які потужності через 20-30 будуть наявні в атомній та тепловій генераціях», - сказав Ю.Саква.

Підбиваючи підсумки Микола Кухарчук зазначив, що механізм залучення інвестицій в будівництво нових енргоблоків АЕС має бути передбачений, або на рівні законодавства, або цільової програми, але він має бути обов’язково визначений на рівні держави. В.Омельченко, як розробник Енергостратегії,  запевнив учасників, що їх слушні думки будуть розглянути під час доопрацювання тексту документу.

Петро Черних, Ольга Кошарна